Після прибуття в Україну іноземець, який отримав довгострокову візу, повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до відділу ДМС за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися:
1). паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред’явлення повертається) та його копія;
2). переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
3). Копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
4). Квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати;
5). Чотири фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметри (на матовому папері);
6). Копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі її наявності).
Посвідка на постійне проживання — документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Посвідка на постійне проживання видається протягом тижня з дня прийняття заяви та надає право перебувати іноземцю на території України постійно протягом терміну дії візи без необхідності
продовжувати термін свого перебування.
Які умови та процедура працевлаштування іноземців на території України?
Якщо іноземець збирається працювати і отримувати офіційну зарплату на території України він зобов’язаний отримати дозвіл центру зайнятості про використання праці іноземця чи особи без громадянства (надалі - дозвіл на використання праці іноземця), на підставі якого оформлюється довгострокова віза (наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в’їзду іноземця та особи без громадянства протягом відповідного строку).
Відповідний дозвіл оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства соціальної політики України (далі - Державний центр зайнятості) або за його дорученням -відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом), відповідно до Порядку видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 322 від 8 квітня 2009 року (надалі – Порядок № 322).
Відповідно до цього Порядку № 322 дозвіл на використання праці іноземця оформлюється іноземцю або особі без громадянства, яка має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, що в Україні або окремому її регіоні відсутні працівники, спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Міжнародними договорами України з окремими державами можуть також встановлюватися й інші правила працевлаштування іноземців. Дія та вимоги зазначеного Порядку № 322 також поширюються на іноземних фахівців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для
виконання робіт і послуг на підставі контрактів, що укладені між українськими та іноземними
підприємствами, фізичними та юридичними особами - суб'єктами господарської діяльності. Приймати іноземців на роботу можуть тільки платники страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,зареєстровані у місцевих центрах зайнятості.
Для отримання та продовження дозволу на використання праці іноземця роботодавцем подаються до відповідного центру зайнятості такі документи:
заява (у довільній формі);
дві кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5;
обґрунтування доцільності використання праці іноземців і можливості створення для них відповідних умов для перебування та роботи;
документ (наказ, витяг з протоколу, доручення тощо), оформлений в установленому порядку,
який посвідчує право особи представляти інтереси роботодавця у центрі зайнятості;
довідка органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів
(обов'язкових платежів);
довідка центру зайнятості про відсутність у роботодавця заборгованості перед Фондом;
квитанція про внесення плати за розгляд заяви;
копія проекту трудового договору, засвідчена роботодавцем;
довідка, скріплена печаткою та завірена підписом роботодавця (у разі наявності на підприємстві режимно-секретногооргану – також підписана його керівником), про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язані з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці;
довідка уповноваженого органу країни походження (перебування) про те, що іноземець, який на момент оформлення дозволу перебуває за межами України, не відбуває покарання за скоєння злочину та стосовно нього не здійснюється кримінальне провадження;
копію статуту роботодавця, засвідчену в установленому порядку;
копії документів про освіту або кваліфікацію іноземця;
копії сторінок паспортного документа іноземця, що містять основні ідентифікаційні дані;
виписку або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.
Дозвіл на використання праці іноземця не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям, у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України (наприклад, у випадках працевлаштування іноземця інвестором у межах і за посадою (спеціальністю), визначеною угодою про розподіл продукції. Крім того, міжнародними договорами для членів-сімей працівників дипломатичних та консульських представництв може бути передбачений інший порядок працевлаштування в Україні).
Дозвіл на використання праці іноземця видається на період до одного року. Цей термін може бути продовжено, для чого роботодавцю слід звернутися у вище визначеному порядку до відповідного центру зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу про використання праці.
Для отримання дозвіл на використання праці іноземця для працівників, що належать докатегорії внутрішньо корпоративні цесіонарії (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) та
категорії особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні, роботодавець має
подати до центру зайнятості не лише документи згідно з переліком наведеного вище (крім документу, який посвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси у центрі зайнятості та довідки, про те, що робоче місце або посада, на яких використовуватиметься праця іноземця, відповідно до законодавства не пов’язан і з належністю до громадянства України і не потребують надання допуску до державної таємниці), а і рішення іноземного суб’єкта
господарювання про переведення іноземця на роботу в Україні та копію контракту іноземця з
іноземним суб’єктом господарювання про переведення на роботу в Україну з визначенням строку роботи в Україні.
Усі видані зарубіжною країною та складені іноземною мовою документи, що зазначені у пунктах 5, 6 і 7 Порядку № 322, повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в МЗС, якщо міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачено інше.
Відмітка про наявність дозволу на використання праці іноземця проставляється у національному паспорті іноземця при видачі посвідки на тимчасове проживання ДМС у справах сім’ї, громадянства та реєстрації фізичних осіб.
На сьогоднішній день не існує правового забезпечення видачі більш ніж одного дозволу на використання праці іноземця за сумісництвом. Щоб отримати право на робочу діяльність відповідно до процедур, передбачених для громадян України, іноземець має отримати у встановленому порядку посвідку на постійне проживання в Україні. Вона надає право іноземцеві працювати на двох чи більше роботах без оформлення дозволу на використання праці іноземця. Зверніть увагу, що можливість надання дозволу на використання праці іноземця в Україні іноземним підприємцям – фізичним особам, а також іноземцям, які оформили свої правовідносини з роботодавцями на підставі цивільно-правових угод, не передбачена в чинному законодавстві.